Досліджено проблеми художнього втілення дитячої психології в українській прозі 70 - 80-х років XX століття (твори В. Близнеця, М. Вінграновського, О. Гончара, К. Гриба, А. Дімарова, А. Дрофаня, В. Кави, Г. Кияшка, О. Лупія, В. Медвідя, В. Положія, Лариси Письменної, Гр. Тютюнника, Б. Харчука та ін.). Зосереджено увагу на специфіці художнього увиразнення внутрішнього світу дитини, що по-різному розкривається в аналізованих творах. В одних творах психологічна атмосфера, система зображально-виражальних компонентів є домінувальним ракурсом у зображенні героя, що деякою мірою уможливлює розуміння характеру індивіда, в інших - менш значущим формантом; може бути містким, глибоким письменницьким прийомом, або ж - мінімальним, поверховим і слугувати для елементарного означення внутрішнього простору персонажа. Концептуальні позиції психології дитини у вітчизняній прозі визначеного двадцятиліття простежуються через осмислення знакових особливостей художнього втілення індивідуально-авторської моделі світу; певної структурованості й систематизації варіативного проблемно-тематичного спектра; виокремлення магістральних типів дитячої натури; психологічного зображально-виражального інструментарію (прийом сну, різновиди художньої деталі, інтертекстуальні вкраплення, номінування героїв тощо).