У дисертації досліджено поетичну творчість Михайла Ореста в контексті модернізму. У роботі стверджується, що ця проблема не знайшла належного висвітлення в літературознавстві, незважаючи на наявність низки ґрунтовних праць, присвячених творчості поета. Поезія Михайла Ореста розглядається як така, що має ознаки літератури "високого" модернізму. Для розкриття цієї тези творчість поета досліджено в двох аспектах - на рівні оприявненої в ній моделі світу та з погляду інтертекстуальності як ознаки модерністського інтелектуалізму й елітарності спадщини Михайла Ореста. Визначено темпоральний і просторовий виміри моделі світу в поезії Михайла Ореста, її складові (словоцентричність, опозиція природа - суспільство як передумова катастрофізму світу, риси модернізму в ній) у контексті "високого" модернізму. Проаналізовано функціональність інтретекстуальних елементів, наявних у творчості Михайла Ореста, зокрема епіграфа й "вічних" образів, відповідних до неокласичної концепції "консервативної модернізації" літератури. На змістовому й формальному рівнях схарактеризовано орієнталізм у творчості Михайла Ореста як ознаку модерністського інтелектуалізму його поезії.