У дисертації представлено теоретико-методичний підхід на засадах культурологічного, комунікативного, компетентнісного концептів до проблеми навчання дітей старшого дошкільного віку української мови в умовах полікультурного мовленнєвого середовища; розроблено та науково обґрунтовано функціональну модель розвитку українського мовлення, яка обіймала чотири етапи: пізнавально-орієнтувальний, репродуктивно-мовленнєвий, комунікативно-творчий і оцінно-рефлексивний, доведено ефективність її використання. У процесі дослідження було визначено поняття "дискурсивна діяльність дітей старшого дошкільного віку в полікультурному просторі", уточнено зміст понять "полікультурний простір", "полікультурне мовленнєве середовище"; визначено критерії (фонетична, лексична, граматична, діамонологічна, комунікативна компетенції), їхні показники та схарактеризовано рівні розвитку компетенцій українського мовлення в дітей старшого дошкільного віку; визначено та обґрунтовано систему принципів навчання української мови дітей старшого дошкільного віку; виявлено та схарактеризовано чинники впливу на розвиток українського мовлення в дітей старшого дошкільного віку південно-східного регіону України (стан соціомовленнєвого середовища південно-східного регіону, ставлення батьків до використання засобів родинної педагогіки в навчанні дітей української мови, мовна ситуація в дошкільних навчальних закладах регіону, рівень володіння українською мовою вихователями ДНЗ регіону, рівень сформованості лінгвометодичних компетенцій вихователів); встановлено педагогічні умови (забезпечення україномовного розвивального потенціалу мовленнєвого середовища дошкільних навчальних закладів; наявність позитивно-емоційних стимулів; максимальне занурення дітей в активну україномовну мовленнєво-ігрову діяльність; усвідомлене засвоєння дітьми української мови) й закономірності сприяння розвиткові українського мовлення дітей старшого дошкільного віку. Основний навчально-дослідний матеріал впроваджено у практику роботи вихователів дошкільних закладів.