Дисертація присвячена вивченню закономірностей переживань та подолання заздрощів у юнацькому віці. Здійснено комплексне теоретико-емпіричне дослідження психологічних особливостей заздрощів як інтегративно-світоглядного переживання, екстернального процесу перенесення внутрішнього незадоволення на міжособистісну взаємодію та індивідуальний рівень функціонування людини. Встановлено основні наукові підходи до їх вивчення у контексті вікового розвитку особистості. Розроблено концепцію особистісної реконструкції переживань заздрощів. З'ясовано їх універсальну психологічну природу в соціумі, критерії, емпіричні показники та динаміку становлення в юнацькому віці. Обгрунтовано основні шляхи профілактики та нейтралізації деструктивних аспектів заздрощів, диференційовано зміст їх зовнішніх і внутрішніх детермінант. Побудовано психологічні портрети осіб, схильних до переживання конструктивних і деструктивних заздрощів. Створено психопрофілактичну програму "Практикум самопізнання" для забезпечення в юнацькому віці оптимальних умов для самоаналізу, самодослідження особистості та попередження в неї проявів деструктивних заздрощів. Визначено перспективи майбутніх наукових пошуків для вивчення цього життєвого феномена.