У дисертації здійснено дослідження християнсько-етичного виховання людини на основі вивчення педагогічної спадщини діячів Києво-Могилянської академії XVII-XVIII століття. Подано й науково обгрунтовано сутність поняття "християнська етика", що тлумачиться як феномен у суспільному й індивідуальному житті людини, визначено і схарактеризовано категоріальний апарат базового поняття дисертаційного дослідження. Розкрито ідейні джерела творення й розвитку християнської етики в історико-педагогічному процесі України, що лягли в основу поглядів діячів Києво-Могилянської академії XVII-XVIII століття. На основі феноменологічного, герменевтичного підходів та людиномірного принципу науки виявлено провідні проблеми християнської етики, що домінували у вітчизняній педагогічній теорії і практиці XVII-XVIII століття. Розроблено програму спецкурсу "Християнська етика у педагогічній спадщині Києво-Могилянської академії"'.