Дисертацію присвячено висвітленню бінарної колізій модернізму та авангардизму, з'ясуванню їх спільної основи ("філософія життя") та відмінних характеристик на прикладі аналізу творчості Лесі Українки, М.Семенка та Б.-І.Антонича, осмислення специфіки неоромантизму, футуризму і сюрреалізму. Вперше зроблена спроба виявити іманентну сутність магістральних напрямів і відповідних стилів, подолати практику ототожнення цих понять, віднайти шлях адекватного їх розуміння та інтерпретації, уважного прочитання текстів без накладання на них чужорідних схем. З'ясовано визначальні смислові характеристики модернізму та авангардизму, що полягають в актуалізації антитетичних принципів конструкції і деструкції, формування поетичного космосу та хаосу, що зумовлює відмінні завдання цих літературно-художніх систем. Виявлено відповідність неоромантичного стилю - модернізму, футуристичного - авангардизму, простежено здатність деяких стилів, як-от сюрреалізму, "дрейфувати" від одного напряму до іншого.