Дисертація присвячена вивченню соціально-психологічних чинників міжособистісних стосунків у педагогічному колективі коледжу культури й мистецтв. Проаналізовано основні підходи до вивчення міжособистісних стосунків у соціальній психології, описано особливості міжособистісних стосунків у педагогічному колективі та його специфіку загалом. Доведено, що основними чинниками формування оптимальних міжособистісних стосунків у педагогічному колективі коледжу культури й мистецтв є рівноцінне та справедливе ставлення членів групи один до одного, доброзичливе ставлення до нових членів колективу, емоційна єдність, участь у спільній діяльності; переважання колегіального стилю керівництва. З'ясовано, що формуванню оптимальних міжособистісних стосунків, не сприяють такі чинники: зосередженість членів колективу на власних інтересах; прояв заздрощів або злорадства в разі успіхів чи невдач своїх колег; сварки або взаємні обвинувачення; байдуже ставлення до заохочень та підтримки колективом; прагнення контролювати та впливати на тих, хто поруч; очікування контролю та керівництва з боку інших; небажання брати на себе відповідальність; владні дії керівника стосовно підлеглих, жорстке закріплення ним ролей членів колективу та постійний ретельний їх контроль; переважання стилю пасивного невтручання підлеглих у процеси керівництва колективом. Доведено ефективність запропонованої програми тренінгу оптимізації міжособистісних стосунків у педагогічному колективі коледжу культури й мистецтв.