У дослідженні схарактеризовано творчу спадщину Ф. Вовка в контексті становлення і розвитку української народної педагогіки кінця ХІХ - початку XX ст. Показано, що еволюція науково-педагогічної і просвітницької діяльності Ф. Вовка відбувалася під впливом західноєвропейського антропологічного вчення, філософії позитивізму, теорії соціального конфлікту, європейського раціоналізму, німецької політичної історіографії, а також зазнала змін завдяки ідеям народників та активної участі у громадівському русі. Теоретично обгрунтовано періодизацію життєвого шляху Ф. Вовка, ідейно-соціальні і культурницькі засади його науково-педагогічної і просвітницької діяльності. Характеристику кожного з періодів подано з урахуванням надбань Ф. Вовка і тих утруднень, що виникали у процесі його життєдіяльності. Критеріями для виокремлення періодів слугували історико-соціальні умови життєдіяльності, зміни основних орієнтирів діяльності і місця проживання, науково-педагогічні пріоритети і захоплення, еволюція поглядів і формування науково-педагогічної позиції вченого. Проведено аналіз особистого підходу Ф. Вовка до культурно-антропологічної історії української народної педагогіки. Увагу акцентовано на матеріалах з української народної педагогіки, де просвітником розкрито ідеї розумового виховання молодого покоління, його підготовки до подружнього життя у весільній обрядовості та народних іграх, а також звичаях і традиціях українського народу щодо вшанування пам'яті предків. Визначено шляхи творчого використання прогресивних ідей Ф. Вовка в сучасних умовах відродження національної виховної традиції.