Дисертацію присвячено вивченню психологічних основ організації мовленнєвого досвіду особистості. Обґрунтовано загальні теоретико-методологічні засади дослідження мовленнєвого досвіду як системи, що забезпечує мовленнєве освоєння особистістю світу. Розроблено структурно-функціональну модель системи мовленнєвого досвіду із виділенням внутрішньої та зовнішньої структур та їх елементів. Визначено, що внутрішня структура мовленнєвого досвіду виконує функцію закріплення, упорядкування та систематизації результатів мовленнєвого освоєння світу за допомогою мовленнєвої здатності, мовленнєвих здібностей, мовленнєвої компетенції та мовленнєвої діяльності. З'ясовано, що елементи внутрішньої структури пов'язані між собою зв'язками у горизонтальній та вертикальній площинах. Зовнішня структура мовленнєвого досвіду функціонує як взаємодія мовної картини світу, мовленнєвої культури та мовленнєвої компетентності, котрі через функції інтерпретації, взаємодії, інтеграції відповідно, реалізують загальну функцію зовнішньої структури - опосередкування освоєння особистістю світу. Визначено закономірності взаємозв'язку внутрішньої та зовнішньої структур мовленнєвого досвіду. Основною характеристикою системи мовленнєвого досвіду визначено його організацію, котра досліджується водночас і як процес, і як властивість системи. У процесуальному аспекті організація мовленнєвого досвіду відбувається у взаємодії інтегрувально-диференціювальних процесів. Динаміка властивостей організації мовленнєвого досвіду полягає у збільшенні висоти організованості та ступеня організованості, що призводить до упорядкування системи та підвищення її продуктивності. Рівень організації мовленнєвого досвіду виявляє взаємозв'язок із емоційно-вольовими, комунікативними та інтелектуальними особливостями особистості. Узагальнення результатів теоретико-емпіричного дослідження проблеми функціонування мовленнєвого досвіду в структурі особистості дало змогу означити потенційні зони динаміки останнього.