У дисертації на основі архівних, музейних та польових матеріалів здійснено комплексне дослідження календарної обрядовості й звичаєвості українців Буковини в умовах становлення української національної ідеї другої половини ХІХ ст. та початку ХХІ ст., коли відзначено реформування та трансформацію календарної обрядовості в умовах європейського культурного простору. Зокрема, досліджено обрядовість передріздвяного періоду, а саме: свята і обряди українців Буковини від Поминальної суботи, через свято Калити-Андрія, Катерини, Наума, Михайла, Миколая і до передріздвяної Вілії. Об'єктом дослідження стала Свята вечеря, колядування і різдвяні рядження. Звернута увага на те, що українці Буковини колядували окремо господарю, господині, хлопцеві, дівчині, були колядки філософсько-світотворчі, богогласники та ін. Окремо у роботі розглядається зустріч Нового року, новорічні щедрування і ворожіння. Багато уваги приділено новорічній Маланці, її кореням і сучасним проявам. Звернута увага на особливості проведення Водосвячення українцями Буковини, зокрема Голодної куті, освячення води та її надзвичайні властивості. Досліджено рубіжний період народного календаря, а саме весняну календарну обрядовість. Показано коріння Вербної неділі у великодній календарній обрядовості, розглянуто буковинське писанкарство, свято Юрія і весняне свято хижих звірів. У дисертації досліджено також літньо-осінні свята і обряди українців Буковини: Зелені свята, свято Купала, пошанування роду, початку жнив і обжинків, квітів і садових культур, вересневі язичницькі свята та ін. Простежено синкретизм християнства і язичництва у святах та обрядах. У дисертації показано семантику і символіку календарної обрядовості українців. Вивчено взаємовплив у календарній обрядовості українців, молдован і румунів. Охарактеризовано сучасний стан відзначення календарних свят і обрядів українцями Буковини.