Дисертація є першим комплексним дослідженням народознавчої діяльності єпархіального духовенства Чернігівської губернії середини XIX - початку XX ст. Проаналізовано стан джерельної бази, ступінь вивчення проблеми. Розкрито передумови, які сприяли прилученню церковних діячів до народознавчих спостережень на місцях. Досліджено внесок священнослужителів у розгортання етнографічних досліджень у складі Чернігівського губернського статистичного комітету (1835-1919), єпархіального Братства святого Михаїла, князя чернігівського (1888-1917), а також Чернігівської губернської вченої архівної комісії (1896-1919) та Чернігівської церковно-археологічної комісії, яка розпочала свою роботу в 1907 р. Висвітлено пошукову діяльність кліриків-знавців старовини під час підготовки та проведення Всеросійських археологічних з'їздів загалом, і XIV археологічного з'їзду (Чернігів, 1908) зокрема. Виявлено й проаналізовано доробок кліру Чернігівської єпархії із вивчення традиційно-побутової культури мешканців краю, їх обрядів і звичаїв, зокрема їхні публікації на сторінках періодичних, у тому числі - єпархіальних видань, що виходили на території Чернігівщини.