Розглянуто оповідні стратегії В. Підмогильного, Б. Антоненка-Давидовича, Г. Косинки у контексті дискусії про шляхи розвитку української літератури. З'ясовано, що у художній практиці ланчан переважає гносеологічний та ідеологічний принцип оповіді, що узгоджується із літературно-критичними виступами проти творів з напруженим сюжетом.