Здійснено психоаналітичну інтерпретацію новел Ольги Кобилянської "Природа", Марка Черемшини "Зарікайся мід-горівку пити!", "Парубоцька справа", М. Коцюбинського "Сон". Ці твори розглянуто крізь призму категорій психоаналізу "Воно", "Я", "над-Я", еросу і танатосу. Досліджено образи персонажів, концепти духовної сфери людини, образи-символи, зміну простору, художні деталі в їх відношенні до психоаналізу. Розглянуто питання природи, любові, сенсу життя людини. Зроблено висновок, що розуміння авторами несвідомого людини суголосне пантеїзму.