Дисертація присвячена комплексному дослідженню перетворень в освітній сфері Подільської губернії від часу приєднання до Росії у 1793 р. до середини XIX ст. На основі об'єктивного аналізу комплексу архівних джерел, опублікованих документів і матеріалів, наукового доробку вітчизняної та зарубіжної історіографії грунтовно з'ясовано місце регіону в політиці самодержавства, спрямованої на його інкорпорацію в державний організм імперії. Представлено узагальнене бачення інституційних змін в освітній галузі, що на перших порах проявились у майже повній руйнації шкільної мережі, яка переважно функціонувала при уніатських парафіях і ґрунтувалася на національних засадах, повній гегемонії польських магнатів і римо-католицької конфесії в шкільництві й зміцненні позицій польської освіти, а з початку XIX ст., особливо із 30-х pp. - у формуванні закладів освіти в умовах зростання державного нагляду і контролю, русифікації та уніфікації. Охарактеризовано особливості процесу становлення мережі навчальних закладів і їх типи, систему управління, організацію навчання і виховання дітей. Проаналізовано зміни в духовній освіті подолян та еволюцію рівня знань сільського духовенства. Розкрито вплив на освітні процеси інтелігенції і благодійництва.