У дисертації висвітлено теоретично й практично не розроблене питання про історію вивчення лінгвістичних універсалій. Для встановлення повної картини еволюції поглядів науковців на проблему діахронічних універсалій у різноструктурних мовах у дослідженні використано актуалістичний метод, що полягає у використанні сучасних знань для вивчення минулого, сучасного і передбачення майбутнього. Для повного й всебічного аналізу джерел вивчення діахронічних універсалій у мовознавстві XX ст. матеріал у дисертації досліджено за такими напрямами: 1) визначення сутності діахронічних універсалій та пов'язаність їх з ідеєю мовної еволюції; 2) дослідження історії розвитку зазначеної проблеми; 3) розкриття особливостей діахронічних універсалій, досліджених у працях 20-х-50-х рр. XX ст.; 4) розкриття особливостей діахронічних універсалій, досліджених у працях 60-х рр. - кінця XX ст.; 5) узагальнення закономірностей дослідження діахронічних універсалій у мовознавстві XX ст.; 6) з'ясування тверджень дослідників діахронічних універсалій, які б виявилися перспективними для мовознавства початку XXI ст. Здійснено огляд наукових праць, присвячених вивченню діахронічних універсалій, В. фон Гумбольдта, О. О. Потебні, І. О. Бодуена де Куртене, М. Я. Марра, Е. Бенвеніста, О. Єсперсена, В. І. Абаєва, 1.1. Мєщанінова, Р. О. Якобсона, Дж. Грінберга, Дж. Дженкінса, Ч. Осгуда, С. Д. Кацнельсона, В. М. Жирмунського, М.М.Гухман, В. М. Ярцевої, К. Є. Майтинської, Б. О. Успенського, В. Скалічки, Н. Хомського, А. Мартіне, І. Ф. Вардуля, Ю. В. Рождественського, Б. О. Серебренникова А. Вежбицької, Т. М. Ніколаєвої та ін.