У дисертації вперше зроблено спробу виявити та науково обгрунтувати погляди на принципи діахронного дослідження семантичної структури слів та розкрити закономірності розвитку компаративістики у такій важливій її царині, як діахроннна семасіологія. Дослідження здійснено в лінгвоісторіографічному аспекті. Розкрито особливості дослідження лексичного значення слів у мовознавстві XIX - початку XXI ст. Підкреслено, що визначальну роль у становленні й розвитку семасіології XIX ст. відіграли праці Ф. І. Буслаева, І. О. Бодуена де Куртене, О. О. Потебні, М. М. Покровського, А. Шлейхера, Г. Пауля, М. Бреаля, ідеї яких, хоч і були багато в чому різними, заклали основи існування сучасної лінгвістичної науки про значення. Важливу роль у розвитку діахронної семасіології як окремої галузі мовознавства мали принципи семантичної реконструкції, що активно розроблялися переважно впродовж XX ст.; вони характеризуються високим ступенем достовірності отриманих даних (Е. Бенвеніст, В. В. Левицький, О. О. Сорокіна, О.О. Селіванова та ін.).