У дисертації здійснено цілісний історико-педагогічний аналіз етнопедагогічних традицій виховання дітей у родинах еліти Волині (друга половина XIX - початок XX століття); обгрунтовано їхню сутність як соціально-педагогічного феномену і засобу родинного виховання; проаналізовано генезис поняття "еліта" в історико-педагогічному досвіді; уточнено суть понять "суспільна еліта", "національна еліта", "елітарність", "критерії елітарності", "інтелігенція". Схарактеризовано домінантні напрями й етнопедагогічні традиції виховання дітей у родині Косачів-Драгоманових, їхню трансформацію в українсько-польські елітні родини Волині (Ю. Крашевського, О. Левчанівської, М. Левицького). До наукового обігу введено матеріали маловідомих архівних документів із досліджуваної проблеми (державні архіви Волинської (ф. р-3186) та Житомирської області (ф. 146, on. 1, спр. 3146, 5907), інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (X. 17983-17984)) для унаочнення родинновиховного досвіду виокрелених родин та обґрунтування їхньої належності до еліти Волині окресленого періоду. Узагальнено досвід етнопедагогічних традицій виховання дітей у родинах еліти Волині другої половини XIX - початку XX століття і визначено перспективи його використання в сучасній освітньо-виховній практиці ВНЗ.