Встановлено, що в межигірський і берекський час територія межиріччя Стохід – Горинь відзначалася відмінними палеогеографічними умовами. Також підтверджено, що в ранньоолігоценову епоху, зокрема в межигірський час, осади формувалися в опріснілих басейнах із незначною глибиною та нестійким водним режимом. У пізньому олігоцені, тобто в берекський час, за умов регресування морського бассейну, осадонакопичення відбувалося в приморських та континентальних умовах, зокрема, у лиманах, дельтах річок та їх долинах, озерних водоймах і карстових западинах. Вперше для досліджуваної території складені картосхеми розповсюдження згаданих вище відкладів. Встановлено границі поширення утворень межигірської і берекської світ та проаналізовано їх потужність.