У дисертації зроблено комплексний конкретно-історичний аналіз прозової спадщини Ф. Дудка в контексті як загальних тенденцій західноукраїнської літератури міжвоєнного двадцятиліття, так і творів, найбільш наближених до прози письменника у площині стилю, проблематики, ідейно-художніх векторів. Системогенезу художнього мислення Ф. Дудка досліджено крізь призму пафосу, жанру, психологізму, хронотопу, нарації. Розглянуто своєрідність художніх конфліктів, жанрово-стильові, структурно-композиційні особливості прози письменника.