У дисертації представлено теоретичне обґрунтування і практичне вирішення актуального завдання медичної психології, яке полягає у створенні інноваційних засобів психопрофілактики адиктивної поведінки серед студентської молоді, ґрунтуючись на поглибленому вивченні окремих психоемоційних, індивідуально-психологічних, поведінкових, а також ціннісно-мотиваційних закономірностей їх формування. Особливе місце в плануванні і реалізації роботи з вказаними особами займає врахування соціально-психологічних, адиктивних, патоперсонологічних якостей. Наприклад, особливості соціальної самореалізації, хімічна (алкоголізація, тютюнопаління) та нехімічна (Інтернет-простір, сексуальні відносини, харчова поведінка) залежність із вектором до формування адиктивного статусу. Сприяють цьому існуючі й трансформовані експресивні особистісні риси, частіше за все - у формі емоційної нестабільності та труднощів самоконтролю емоційних вчинків. Запропоновані психопрофілактичні інтервенції спрямовані на оптимізацію психічного стану сучасного студентства, визначення проблемних мішеній внутрішньоособистісного і зовнішньо-середовищного характеру, схильності до адиктивної поведінки. На протязі всіх етапів пацієнтам пропонують проробити і реконструювати персональний досвід життя за рахунок їх провідних адаптивних якостей, активізації ресурсів щодо покращення соціального функціонування. Це продемонстровано оціненою ефективністю в більшості спостережуваних випадків.