Досліджено образи природи в поезії М. Ткача, які поділено за приналежністю до певної стихії. Переважання "земної" групи зумовлене тяжінням ліричного героя до землі як рідної землі. Звідси – чільне місце сільського й гірського пейзажів, що протиставляються урбаністичному як красиве – потворному, сакральне – демонічному. Відтак, з одного боку, присутні образи поля, хліба, зерна, колоска і мотив уславлення хліборобської праці, а з іншого - філософськи наснажений образ гірської дороги і мотив сходження на верховини, що визначає динаміку художнього світу.