Дисертацію присвячено встановленню структурних і функціональних характеристик внутрішньомовної німецької і міжмовної німецько-української омонімії в руслі синергетичної наукової парадигми. У роботі висвітлено основні проблеми внутрішньомовної і міжмовної омонімії різних частин мови й описано процеси взаємодії елементів і підсистем, які дозволяють зменшити ентропію при появі нових омонімів у лексичній системі німецької мови. Встановлено особливості омонімії похідних і складних слів та абревіатур, проаналізовано граматичну міжчастиномовну омонімію, систематизовано омонімію в мовленні і виявлено захисні механізми для усунення спричинених омонімією перешкод у процесі комунікації. Запропоновано низку нових підходів до розгляду явища міжмовної омонімії на матеріалі далекоспоріднених мов і прослідковано культурно-специфічну семантико-стильову еволюцію міжмовних омонімів у системі національних мов-носіїв.