У ході дослідження здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної проблеми формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі. Уточнено сутнісний зміст поняття "інноваційна культура майбутніх культурологів" та споріднених з ним понять: "інноваційне знання, інноваційна діяльність, інноваційний спосіб мислення". Визначено, обґрунтовано і розроблено теоретичні та методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у процесі професійної підготовки. Інтегративним чинником реалізації цих основ в реальну освітню практику ВНЗ є система таких організаційно-педагогічних умов: спрямованість навчально-виховного процесу на підвищення рівня загальної культури та морально-етичних якостей студентської молоді; створення інформаційного простору сучасного інноваційного соціокультурного знання, залученого для сприяння розвитку інноваційного потенціалу майбутніх культурологів на основі синергетичної парадигми фундаментальності науки і освіти; формування інноваційно-діяльнісного середовища, спрямованого на розвиток інноваційних знань, інноваційного способу мислення та інноваційності особистості студента; розвиток позитивного мотиваційно-ціннісного ставлення студента до "нового" як підгрунття у постійному самовдосконаленні та самореалізації в процесі майбутньої професійної практики та з метою життєвого самовизначення; удосконалення дидактичного забезпечення реалізації принципу єдності змістової, процесуальної і мотиваційно-ціннісної сторін навчально-пізнавальної діяльності інноваційного характеру засобами міжпредметної взаємодії на основі ідеї емерджентності, розроблення і впровадження професійно-орієнтованих мультидисциплінарних дидактичних комплексів у межах експериментальної структурно-функціональної моделі цього процесу. Модель охоплює шість складників: цільовий (мета, завдання); методологічний (базисні компоненти, функції інноваційної культури, концептуальні підходи, основоположні ідеї, дидактичні принципи); змістовий (структурні компоненти змісту, програма формування досліджуваної якості фахівця); операційний (поведінково-діяльнісний) (дидактичний інструментарій (послідовність і доцільність підбору методів, організаційних форм і засобів навчання)), епістемологічні основи, сфери та етапи діяльності); технологічний (організаційно-педагогічні умови, МДК "Культура і наука"); емпіричний (педагогічний експеримент, експертна та діагностична оцінка). Результати дослідження апробовано і впроваджено в освітню практику вищих навчальних закладів.