У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове розв'язання проблеми міфотворення в соціальній психології, що полягає в розробці концепції його розуміння як перманентного багаторівневого комунікативно-семіотичного процесу відтворення міфів суб'єктами соціального буття, а також у виділенні й аналізі психологічних особливостей функціонування міфів і міфоподібних конструктів у інституціональних та особистісно-орієнтованих дискурсах. Розкрито перспективи застосування психолого-герменевтичного підходу до проблем дослідження міфу і визначено методологічні детермінанти вивчення механізмів міфотворення, зокрема психологічних особливостей наративізації процесів формування і трансляції міфів у сучасній культурі. Експліковано поняття неоміфологічного наративу як актуальної стадії міфотворення. Визначено і проаналізовано психологічні механізми міфологічного транспонування в сучасній культурі. Виокремлено загальні та специфічні особливості міфотворення в ключових інституціональних дискурсах. Обґрунтовано потенціал особистісно-орієнтованих, зокрема естетико-культурологічних, дискурсів міфотворення як середовища реалізації дискурсивних практик самопроектування особистості. Розроблено теоретичні положення наративних практик самопроектування особистості в міфологічних координатах.