Проаналіовано особливості використання різнорівневих рис гуцульського діалекту в мові повістей Люби-Параскевії Стринадюк «А кємуєш, єк то було!» та «У нас, гуцулів». Встановлено, що авторська мова – літературнонормативна з вкрапленнями у ній гуцульських діалектних слів. Мова персонажів повістей максимально відтворює гуцульську розмовну стихію. Охарактеризовано гуцульські фонетичні, морфологічні діалектні риси, зафіксовані в мовленні героїв творів. Визначено основні семантичні групи лексичних гуцулізмів та з’ясовано їх семантику.