Акцентовано увагу на тому, що в українській мові завдяки родо-видовому типу гіпонімійного зв’язку від загальновідомих лексем сформувалася низка спеціалізованих значень – релігійних гіпонімів. Найактивніше цей процес відбувався у таких тематичних групах: особи (носії певних характеристик), предмети, дії, процеси, явища, стани. Зроблено висновок, що багато релігійних гіпонімів перейшли в українську мову з мов-джерел у готовому вигляді; упродовж століть чимало гіперонімів (особливо в ранній часовий відтинок), а також частина гіпонімів поповнили пасивний фонд мови, перервавши сформовані гіпонімійні зв’язки.