Представлено результати порівняльного дослідження властивостей металотіонеїнів печінки жаби озерної Ranaridibundaза дії на організм нанорозмірних матеріалів кобальту та цинку на основі вінілпіролідону. Доведено, що металотіонеїни печінки жаби не акумулюють кобальт та цинк з відповідного наноматеріалу за умов експерименту. За впливу Со, Со-НК та полімерної субстанції у печінці жаби зростає загальний вміст протеїну металотіонеїнів (МТ-SH, за впливу ПС більше як у 10 разів) та зменшується вміст (лише за впливу Со і Со-НК) та частка імунореактивної форми протеїну (МТі). Дія Zn на жаб не викликає змін концентрації цих форм металотіонеїнів, а дія Zn-НМ призводить до збільшення вмісту MT-SH та, особливо, МТі (у 2,5 рази). Збільшення загальної концентрації металотіонеїнів у тканині печінки жаби негативно корелює із вмістом оксирадикалів, що є свідченням реалізації антиоксидантного потенціалу цих протеїнів. Встановлено ознаки токсичності впливу іонів цинку, цинк- та кобальт-вміcних наноматеріалів та полімерної субстанції на жабу за зменшенням вмісту стрес-гормону кортизолу у плазмі крові. Іони кобальту не виявляють токсичної дії. Відзначено зменшення стабільності лізосомальних мембран у клітинах печінки порівняно з контролем за впливу іонів кобальту та цинку на жабу. На підставі досліджених властивостей металотіонеїнів жаби можна рекомендувати визначення їх загального вмісту у тканині печінки для оцінки стрес-реакції організму. Ключові слова: Rana ridibunda, нанокомпозити, кобальт, цинк, металотіонеїни, цитотоксичність