З’ясовано сутність онімної системи як сукупності власних назв, об’єднаних на основі передусім таких критеріїв, як: денотатно-характеристичний, що передбачає розмежування денотатно-номінативних і денотатно-квалітативних особливостей; етимолого-словотвірний, тобто встановлення мотиву номінації, визначення локально-темпоральних атрибутів пропріальної лексики, з’ясування етимології, характеристика особливостей творення, зокрема способу деривації, та функціональний (опис особливостей використання онімів у різностильових текстах, аналіз їхніх кодифікаційних ознак). Зроблено висновок, що врахування усіх компонентів запропонованої схеми аналізу забезпечить дійсно комплексний і послідовний опис власних назв.