У дисертації досліджується жанрова типологія сучасного письменницького есею. Матеріалом дослідження стали есеїстичні тексти українських пи с ьменників-с учасників. Проаналізовані твори вписуються в літературний дискурс порубіжжя XX - XX] століть. Завдяки аналізу традицій есеїстичного письма окреслюються жанрові константи філософського типу епіки. Розглядається структура вільного жанру. Особливої уваги надається семіотичній системі, зокрема підсвідомим колективним кодам, ментальним семіотичним структурам, інтермедіальним семам, запозиченим із живопису та музичного мистецтва. Розв'язується завдання диференціації сучасного письменницького есею. Порушуються проблеми жанрової валентності есею помежів'я XX - XXI століть. У дисертації' наводяться численні приклади авторських міжжанрових новоутворень. Попри названі випадки сучасних модифікацій філософської епки, увага дослідниці зупиняється на злитті есеїстичних жанрових констант з типологічними рисами біблійної літератури, літературної критики та документалістики. Ключові слова: есей, жанр, жанрова константа, жанрова валентність.