Порушено проблему читання, яке виявляється важливою умовою самоусвідомлення людини. Зосереджено увагу, з одного боку, на працях представників різних літературознавчих методологій (феноменології, герменевтики, рецептивної естетики, семіотики, постструктуралізму та ін.), у яких рецепція художнього твору перебуває в центрі дослідницьких зацікавлень, а з іншого, на художніх творах, у яких наявні звертання до адресата (читача) або в яких персонажі, читаючи, шукають та усвідомлюють себе. Продемонстровано, що сутність читання здебільшого осягається через антропологічну перспективу: народження читача і його дозрівання.