Дисертацію присвячено дослідженню прийому крупного плану та його художньо-стилістичного ефекту в літературних і кінотекстах. Реконструйовано лінгвокогнітивні механізми породження ефекту крупного плану в англомовній психологічній прозі ХХ-ХХГ століть та її екранізаціях. Окреслено специфіку інтерсеміотичної кореляції знаків у межах цього прийому, виявлено його спеціалізовані й неспеціалізовані мовні показники в художній прозі та компенсаторні засоби у фільмах. Розкрито вплив крупного плану на розгортання сюжету й характеризацію персонажів аналізованих текстів і виявлено його роль в інтимізації художньої чи кінооповіді або оповідному відчуженні.