Застосовуючи підходи і принципи структуралізму, з'ясовано й описано механізми прийому реплікації, за допомогою якого письменник реалізує картину метаісторичного та метакультурного осягнення буття загалом та України зокрема. Встановлено, що цей прийом передбачає наявність смислового центру, у якому авторська ідеологема репрезентована відповідними образами-символами (в аналізованому творі - образ Софії). Семіотичний підхід дозволив визначити ключові образи, що реалізують цей прийом, та розкрити їх семантику (завдяки з'ясуванню інтертекстуальної матриці) і, таким чином, конкретизувати авторську позицію у творі - пріоритет гностичного осягнення феноменів буття.