Дисертацію присвячено вивченню особливостей актуалізації та класифікації прецедентних текстів та їхніх функцій у дискурсі сучасної української прози. У роботі розглянуто та узагальнено результати сучасних розвідок категорій інтертекстуальності та прецедентності в зарубіжній та українській лінгвістиці; визначено засоби інтертекстуальності; розроблено комплексну методику дослідження з метою вивчення засобів актуалізації прецедентних текстів та особливостей функціонування прецедентних текстів у масивах досліджуваних творів; виокремлено джерела прецедентних текстів. Особливу увагу приділено класифікаціям прецедентних текстів у корпусі сучасної української прози за мовно-національною та темпоральною ознаками; встановлено частотність апеляцій до прецедентних текстів різних темпоральних відрізків.