У дисертації здійснено цілісне історико-педагогічне дослідження проблеми розвитку військової освіти на Єлисаветтрадщині у другій половині XIX -початку XX ст. Прослідковано розвиток військової освіти в Російській імперії у другій половині XIX - на початку XX ст. та визначено соціально-політичні, економічні та кліматичні передумови виникнення кавалерійських навчальних закладів на Єлисаветградщині. Висвітлено історію виникнення та освітню діяльність кавалерійських навчальних закладів Єлисаветграда: офіцерського кавалерійського училища, кавалерійського юнкерського училища (з 1902 р. - кавалерійського училища) та Української кінної школи імені т. Бульонного (1920-1933); проаналізовано навчально-виховний процес у військових кавалерійських навчальних закладах: організаційні засади, основні напрями, зміст, форми, методи навчання, особливості оцінювання навчальних досягнень кавалеристів у дореволюційний (до 1917 р.) та радянський часи. Досліджено й узагальнено виховну роботу в кавалерійському юнкерському, пізніше кавалерійському училищі. Охарактеризовано інструкції, на основі яких здійснювалося військове виховання, та розряди вихованців відповідно до рівня поведінки.