У дисертації здійснено теоретичний аналіз та емпіричне дослідження психологічних особливостей прихильності в діаді "мати-дитя". У роботі, розглянуто та проаналізовано основні теоретичні конструкти вітчизняних і зарубіжних психологічних досліджень, які на основі різних методологій прояснюють сутність і специфіку впливу психологічних особливостей особистості матері на розвиток прихильності дитини. Емпіричним шляхом було встановлено зв'язок свідомих і несвідомих інтенцій дитячої та материнської психіки, які визначають характер взаємодії у діаді "мати-дитина". Виявлено зв'язок показників якості дитячо-батьківської прихильності з широким спектром дослідницької діяльності дитини в дошкільному віці. Розроблено полісуб'єктну модель психологічної корекції батьківсько-дитячих відносин. Створено та апробовано стратегію психологічної корекції, спрямовану на підвищення компетентності матері через рефлексію власної материнської позиції, розширення знань про ефективне міжособистісне спілкування, корекцію неконструктивних форм її поведінки. Результати формувального експерименту, орієнтованого на роботу з дітьми, матерями та діадами "мати-дитина", статистично підтвердили гіпотезу про те, що розвиток у жінки свідомих механізмів материнського ставлення забезпечує появу в дитини-дошкільника надійної прихильності до неї. Ефективність корекційної роботи підтверджена значущими відмінностями контрольних зрізів у експериментальній групі на тлі незмінності показників контрольної групи.