Дисертацію присвячено дослідженню маніпулятивного потенціалу, структурно-типологійних та функційних ознак прецедентних одиниць в українському медійному дискурсі початку XXI століття. Прецедентність проаналізовано в тісному зв'язку з явищем інтертекстуальності. Прецедентні одиниці кваліфіковано як засоби непрямої інтертекстуальної апеляції до прототексту. Диференційовано поняття прецедентного феномена та прецедентно! одиниці, яка становить засіб вербальної актуалізації першого в тексті. До типів прецедентних феноменів зараховано прецедентні тексти, особистості й ситуації, різновидами прецедентних одиниць є прецедентні вирази та імена. Прецедентність розглянуто з позиції її маніпулятивного потенціалу і визначено, що прецедентні одиниці становлять потужний засіб сугестії - різновиду прихованого емоційного впливу, який реалізовано через латентне нав'язування реципієнтові певних оцінок і відповідно в такий спосіб формування його думки. Виокремлено основні сугестивні тактики, що зреалізовано засобами прецедентних одиниць. Визначено механізми контрсугестії.