У дисертації досліджено статус, структуру, систему цінностей та повсякденну діяльність партійної номенклатури УРСР 1970-х - першої половини 1980-х років. Подано соціально-демографічні характеристики, національний склад, освітньо-кваліфікаційний рівень партійної номенклатури, з'ясовано особливості кадрової політики партії. На підставі статистичного методу показано динаміку кількісних та якісних змін у соціопрофесійній структурі партійних кадрів, а за допомогою просопографічного аналізу відтворено колективний портрет партійних працівників досліджуваного періоду. Встановлено роль неформальних практик та інститутів у системі добору та взаємодії партійних кадрів і доведено, що вони відігравали не менш важливу роль, ніж офіційні норми. На основі архівних матеріалів, спогадів та інтерв'ю показано систему пільг і привілеїв, якими користувалась партійна номенклатура, на відміну від більшості населення УРСР. Розглянуто питання про співвідношення установок компартійної ідеології з етичними нормами та життєвими реаліями. На прикладі художніх творів української радянської літератури, спогадів дисидентів, візуальних джерел проаналізовано особливості конструктивних моделей уявлень про партійних працівників у контексті їх "ізольованості" від суспільства, показана площина тих стереотипів образу партійного чиновника, що була сформована ще в радянський період. Проаналізовано особливості ділового та морально-етичного образу представника партійної еліти. Поєднання професійних та управлінських функцій з історією повсякденності дозволило реконструювати цілісний образ партійного функціонера досліджуваного періоду. Ключові слова: партійна номенклатура, радянські чиновники, Українська PCP 1970-х - початку 1980-х pp., Комуністична партія України, усна історія.