У дисертації здійснено цілісний аналіз етнопедагогічної спадщини Н. Заглади з проблеми дослідження духовного світу дитини; з'ясовано теоретичні та історичні засади дослідження (охарактеризовано світ дитинства як соціокультурний феномен у зарубіжному науковому дискурсі кінця XIX початку XX ст.; досліджено еволюцію етнопедагогічних ідей дослідження світу дитини і дитинства в етнопедагогічній теорії та практиці (20-ті - початок 30-х років XX ст.); здійснено історико-педагогічний аналіз досліджень учених, у яких з різних позицій розглядаються етнопедагогічні аспекти спадщини Н. Заглади); розкрито сутність етнопедагогічних ідей Н. Заглади: вікова періодизація дитинства ("перша верства" - діти (немовлята), "друга верства" - діти 3-14 років, "третя верства" - молодь зрілого віку (парубки й дівчата), роль соціальних осередків у формуванні світу дитини, зміст, основні шляхи та засоби (ігри, іграшки, традиції, звичаї) формування духовного світу дитини. У дослідженні оцінено етнопедагогічний доробок Н. Заглади з проблем дитинства з погляду сучасної науки; окреслено та науково обгрунтовано перспективні напрями творчого використання етнопедагогічних ідей Н. Заглади в умовах розвитку системи національної освіти в Україні.