Дисертаційне дослідження присвячено вивченню психологічних особливостей розвитку спонтанності особистості у віці ранньої дорослості. В результаті теоретичного аналізу наукового стану проблеми розширено і конкретизовано зміст поняття спонтанності особистості. Набули подальшого розвитку теоретико-експериментальні підходи до дослідження механізмів та способів розвитку спонтанності особистості, зокрема, встановлено, що спонтанність найкраще розвивається і проявляється через творчість людини. Виявлено, що для досягнення особистісної зрілості в період ранньої дорослості продуктивним є розвиток спонтанності. Встановлено, що спонтанність особистості залежить від вікових, тендерних, особистісних та соціокультурних особливостей. Розроблено та апробовано формувальну програму з розвитку спонтанності особистості творчими засобами та сформульовано рекомендації щодо її використання.