У дисертації комплексно досліджено ідіолект української письменниці Є. Ярошинської (1868 - 1904), концептуальними засадами мовотворчості якої слугували національно-патріотичні пріоритети її життєвої позиції як самобутнього майстра слова, відомого фольклориста, сумлінного вчителя, громадсько-політичного діяча. Ідіолект розглянуто як систему різнорівневих мовних одиниць і дискурсивно-жанрових форм, що відображають індивідуально-авторський стиль і мовомислення письменника. Обгрунтовано зв'язок ідіолекту з низкою антропозорієнтованих категорійних величин. Визначено вплив екстралінгвальних чинників на формування ідіолекту Є. Ярошинської, що загалом репрезентує західноукраїнський варіант української мови на Буковині кінця XIX - початку XX ст. Усебічно схарактеризовано лексичні та фразеологічні ідіолектні маркери, досліджено морфологічні та синтаксичні засоби, що передають діалектно-розмовний колорит письменницького ідіостилю. Уперше в українському мовознавстві на багатому ілюстративному матеріалі проаналізовано ідіолект Є. Ярошинської у зв'язку з дискурсивно-стильовою та жанровою диференціацією її мовотворчості, установлено домінантні ідіолектні ознаки художнього, розмовного, публіцистичного й епістолярного дискурсів, у яких цілісно репрезентовано мовосвіт письменниці.