У дипломній роботі здійснено теоретичне узагальнення проблеми навчання молодших школярів орнаментики як засобу формування знань про створення мистецьких творів у царин і декоративно-прикладного мистецтва. З'ясовано, що орнамент трактують як складну систему, що компонується з різноманітних елементів, знаків, символів, які взаємодіючи між собою, створюють цілісну енергетичну картину. Градація орнаметнальних композицій вирізняється за закономірностями побудови (композиції); іконографічними ознаками - відображені форми навколишнього світу чи геометричні елементи та ознаками стилізації. Доведено, що навчання орнаментиці як засобу декорування та засобу організації декоративного твору потребує знання законів та прийомів виконання. Сприяє цьому усвідомлення молодшими школярами сутності орнаментальної діяльності. Ці вимоги відображені у програмових вимогах до вивчення особливостей українського орнаменту. Розроблено та експериментально перевірено педагогічні умови (ознайомлення з ціннісним змістом декоративно-прикладного мистецтва з точки зору естетичної виразності та художньої досконалості; оволодіння учнями способами творчості чи відтворення в орнаментиці декоративно-прикладного мистецтва; набуття учнями досвіду в створенні орнаментів для речей повсякденного вжитку та незалежних творів мистецтва) та педагогічне впровадження знань про орнаментику (аналіз зразків та їх оцінювання, пошукова діяльність, формування практичних навиків - різні види вправ, копіювання досконалих зразків, образотворчість) Ключoві cлoвa: молодший школяр, декоративно-прикладне мистецтво, орнамент, декорування