У дисертації, на основі широкого кола архівних й опублікованих джерел та з урахуванням існуючих теоретичних наукових розробок, досліджено особливості зовнішньої торгівлі українських губерній Російської імперії в контексті інтересів аграрно-промислового капіталу кінця XIX - початку XX ст., проаналізовано динаміку та тенденцій її розвитку; з'ясовано місце і роль українських земель в загальній структурі експортно-імпортних відносин Російської імперії; визначено залежність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності від місцевої господарської специфіки та пріоритетів регіональних підприємницьких кіл. Встановлено, що динаміка зовнішньоторговельної активності українських губерній виходила за рамки суто урядової протекціоністської стратегії підвищення прибутковості. Період 1890-х pp. - 1914 р. відзначений наявністю цілого комплексу чинників, які впливали на зовнішньоторговельну діяльність, включаючи як традиційні: географічне положення, наявність багатих природних ресурсів, державна політика; так і нові: активізація підприємницької ініціативи, поточна кон'юнктура світового ринку, поява і поширення нових видів транспортного сполучення (перш, за все, залізничного), посилення експортно-імпортного впливу різноманітних громадських організацій та аграрно-промислового капіталу доби модернізації.