Дисертація спрямована на верифікацію суб'єкт-орієнтованої моделі психокорекції гіперактивності дошкільників шляхом реалізації відповідної комплексної мультимодальної програми, що пояснює гальмування і деформацію психосоціального розвитку дошкільника затримкою розвитку його суб'єктивності в сенсомоторному, атенціальному, мнемічному, афективно-конативному, мовленнєвому, комунікативному аспектах. Психокорекція гіперактивності здійснювалася на актуальному (умовно-суб'єктивному) рівні розвитку дошкільника, що передбачає тренування дефіцитарних функцій з метою зменшення імпульсивності та розвитку антиципації в контексті формування довільної поведінки. Робота в зоні найближчого розвитку (моно-, а згодом і полісуб'єкта) передбачає тренування самоконтролю, розвиток адекватної самооцінки і раціонального рівня домагань, відпрацювання комунікативних навичок і формування просоціальної спрямованості особистості дошкільників з гіперактивним розладом з дефіцитом уваги. Залучення батьків, вихователів дошкільних закладів, медичних працівників до процесу психоедукції під керівництвом дитячого психолога підсилило психокорекційний ефект роботи з гіперактивними дошкільниками.