У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичний аналіз проблеми формування комунікативної толерантності майбутніх учителів іноземної мови початкової школи з позицій філософії, педагогіки і психології. Уточнено наукову семантику феномену "комунікативна толерантність майбутніх учителів іноземної мови початкової школи" і схарактеризовано принципи міжособистісної та трисуб'єктної взаємодії як середовища вияву комунікативної толерантності суб'єктів педагогічного процесу у вищій школі. Виокремлено комунікативну взаємодію як системоформувальний чинник комунікативної толерантності майбутнього фахівця. Визначено потенціал мовної полікультурної освіти для реалізації комунікативної толерантності майбутніх учителів іноземної мови початкової школи, окреслено педагогічні умови її формування. Презентовано структуру іі функції комунікативної толерантності майбутніх учителів іноземної мови початкової школи, її критерії, рівні й показники. Здійснено обробку результатів констату вального етапу експерименту, аргументовано конвергентну стратегію, принципи, методи та форми концептуальної моделі формування комунікативної толерантності майбутніх учителів іноземної мови початкової школи. На основі конвергентної стратегії і принципу метаїтредметності розроблено, теоретично обгрунтовано та експериментально апробовано ефективність концептуальної моделі формування комунікативної толерантності майбутніх учителів іноземної мови початкової школи та комплексу її педагогічних умов; здійснено обробку результатів формувального експерименту. Розроблено навчально-методичний спецкурс "1 Іедагагіка толерантності".