У дипломній роботі розглянуто ідею центрованості інтегрованого художнього навчання на особистісному рівні; теоретично обґрунтовано педагогічну модель інтегративної технології осмислення учнями української художньої культури; здійснено класифікацію інтегративних художньо-педагогічних технологій; визначено критерії поліхудожньої розвинутості учнів; змоделювано дидактичні умови впровадження інтегративної технології вивчення української художньої культури та експериментально перевірено їх ефективність; уточнено зміст терміну "інтегративна художньо-педагогічна технологія". аргументовано положення про вплив такого осмислення на виховання авторської позиції в реалізації мистецької синестезії, а через його призму - особистісного ставлення до різних аспектів дійсності, змодельованих у художньому смислі. Визначено чинники цього процесу (організацію співбуттєвого навчального простору; нетрадиційний виклад навчального матеріалу; постановку перед учнями завдань, які б передбачали вихід на рівень синестетичності - єднання усіх душевних сил та його вияву через поліхудожню діяльність, як-от: режисирування синопсису теми уроку, створення її літературної замальовки; музично-ритмічної імпровізації на художній смисл художнього тексту (артефакту) або кольорової замальовки інтонованого смислу). Підкреслено, що процес підготовки і проведення уроку української художньої культури за інтегративною технологією має свою специфіку - національно-ментальну зорієнтованість, а отже передбачає акцент на методах і прийомах смислової і герменевтичної дидактики. Ключові слова:українська художня культура, дидактична модель, мистецька синтетичність, етноментальна стратегія, технологічна карта, ціннісний смисл, інтегративна технологія, асоціативне мислення, синестезія.