Обгрунтовано суть формування ЛРС, що дозволяє здійснити системне конструктивно-географ ічне дослідження регіонів для потреб рекреаційної діяльності, раціонального використання та охорони рекреаційних ресурсів. Розроблено алгоритм конструктивно-географічних досліджень ЛРС, який розглядається як органічне поєднання ряду частково-географічних підходів, використання яких базується на принципах системності, регіоналізації, різноманітності, послідовності, взаємозв'язку і взаємозумовленості, ієрархії стратегічних і тактичних завдань. Розкрито сутність процесу формування та розвитку ЛРС, що дало можливість здійснити аналіз природних соціально-економічних умов, які безпосередньо впливають на ЛРС і здатні забезпечувати їх потенціал, прискорювати або уповільнювати їхній розвиток та формування. Удосконалено методику рекреаційного районування на підставі комплексного підходу і врахування особливостей просторово-територіальної диференційованості, інтегрованої ефективності, перспективності, потенціалу розвитку, системності та ландшафтно-рекреаційної структури території. Доповнено понятійно-термінологічний апарат рекреаційної географії термінами ландшафтно-рекреаційна система, ландшафтно-бальнеологічна система, ландшафтно-рекреаційне районування, ландшафтно-рекреаційний район (макро - і мікрорайон), екотеренкур. Обгрунтовано методику ландшафтно-рекреаційного районування, мета якого полягає в забезпечені ефективного функціонування ЛРС, а також визначенні цільової рекреаційної функції території для більш повного задоволення потреб рекреантів. На основі досліджень ландшафтно-рекреаційних систем, ландшафтно-бальнеологічних систем і етнографічних умов та особливостей розвитку рекреаційного господарства Закарпатської області здійснено ландшафтно-рекреаційне районування з виділенням 7 ландшафтно-рекреаційних районів, для кожного з яких визначено рекреаційну спеціалізацію і районоформуючі центри, а також перспективні напрями розвитку туристсько-рекреаційної діяльності.