У дисертаційному дослідженні представлений теоретичний і емпіричний аналіз категорії "схильність до обману", яка характеризується будь-якою внутрішньо мотивованою потребою особистості в певних висловлюваннях, вчинках та діях, що суперечать істинності та проявляються через нечесність, шахрайство, прикрашання чи вигадування описуваних подій. Встановлено, що проблема оцінки обману має давню історію та серед усіх існуючих методів поліграф є найбільш ефективним і найкращим засобом виявлення приховуваної інформації. Виділено три етапи в становленні поліграфного метод)'. Побудовано теоретичну модель поліграфного дослідження, що складається з трьох специфічних груп категорій, які використовуються при організації проведення, отриманні результатів та інтерпретації даних. На основі узагальнення існуючих підходів виділені "когнітивні теорії поліграфу" та "емоційно-вольові теорії поліграфу", які можуть використовуватися при інтерпритації отриманих даних. Побудований поліграфний опитувальник діагностики схильності до обману в юнацькому віці. Поглиблений аналіз показав, що в структурі емпатійного типу емоційної зрілості особистості отримані високі взаємозв'язки між показниками схильності до обману та емоційної зрілості, що може вказувати на ймовірнісну оцінку схильності даного типу до обману. У цілому отримані результати підтверджують нашу гіпотезу про те, що схильність до обману особистості може детермінуватися ознаками емоційної зрілості, основною з яких, згідно отриманих результатів, виступає емпатійна складова. Побудована комплексна система підготовки психологів до діагностики схильності особистості до обману з урахуванням даних емоційної зрілості, що дозволяє певною мірою оптимізувати даний процес.