Дисертаційне дослідження присвячене теоретичному та емпіричному визначенню соціально-психологічних умов успішності включення дитини з особливими потребами в загальноосвітній простір. Розширено та поглиблено теоретичні знання про структурні компоненти інклюзивного навчання; обгрунтовано методологічні основи "Програми соціально-психологічної підтримки сімей, у яких виховуються діти з особливими потребами". Обґрунтовано структурну модель організації освітнього простору дитини з особливими потребами. Доведено, що загальними соціально-психологічними умовами включення дитини з особливими потребами в загальний освітній простір є: загальні соціальні установки в сфері освіти; готовність закладів освіти (формальних, неформальних та позаформальних) до роботи з інклюзивними дітьми; професійна компетентність фахівців освітньої сфери до роботи з дітьми з особливими потребами; батьківські установки на інклюзію та отримання дитиною високого рівня освіти; рівень соціальної компетентності і психологічної готовності самої дитини до інклюзії; соціальна підтримка сім'ї. Визначено складові соціальної роботи спрямованої на підтримку родини в організації освітнього простору дитини з обмеженими функціональними можливостями (соціальна, психологічна, інформаційно-консультативна та організаційна).