У дисертації науково обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування у майбутніх інженерів-програмістів готовності до використання освітніх дистанційних технологій у професійній діяльності (орієнтація навчального процесу на розвиток у студентів позитивного ставлення і усталеного інтересу до використання освітніх дистанційних технологій; озброєння майбутніх інженерів-програмістів системою знань і вмінь з використання освітніх дистанційних технологій; залучення майбутніх інженерів-програмістів до використання освітніх дистанційних технологій у процесі вивчення базових дисциплін та розробки програмного забезпечення сучасного дистанційного навчання); визначено і науково обгрунтовано сутність феномена "готовність майбутніх інженерів-програмістів до використання освітніх дистанційних технологій у професійній діяльності", його структурні компоненти (мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний, рефлексивний); виявлено критерії (особистісно-спрямований, орієнтаційно-інформаційний, організаційно-технологічний, оцінний) з відповідними показниками; схарактеризовано рівні сформованості готовності майбутніх інженерів-програмістів до використання освітніх дистанційних технологій у професійній діяльності (достатній, середній, низький). Обгрунтовано модель формування у майбутніх інженерів-програмістів готовності до використання освітніх дистанційних технологій у професійній діяльності, яка складається із сукупності взаємопов'язаних блоків (цільового, організаційно-змістового, аналітико-результативного), що реалізуються на мотиваційно-пізнавальному, змістово-алгоритмічному й організаційно-конструктивному етапах. Уточнено сутність поняття "освітні дистанційні технології" у контексті предмета дослідження. Розроблено експериментальну методику формування у майбутніх інженерів-програмістів досліджуваної готовності, спецкурс "Дистанційні освітні технології у професійній діяльності".