Звернено увагу на здатності символу як лінгвосеміотичного знака певною мірою виражати експресивність шляхом детального історіографічного огляду еволюції цього поняття та суміжних із ним. Визнаючи наявність експресії в значенні символічного знака, автором пояснено зміст терміну "експресивний знак-символ" та наведено типи цих семіотичних одиниць (залежно від підходів до їхньої класифікації). Визначено, що експресивно-функціональне поле цих знаків є доволі широким, його формують насамперед такі властивості: знаковий характер, образність, зумовленість екстралінгвальними факторами, культурно-національна маркованість, умотивованість, іманентна багатозначність, стійкість і відтворюваність, архетиповість, зв'язаність із міфом і ритуалом, а також двоплановість, символічність, невичерпність значення, зв'язок між формою та змістом тощо. Аналіз текстів гуморесок П. Глазового показав, що в мовленні експресивні знаки-символи можуть продукувати як позитивні значення (за допомогою меліоративної лексеми), так і негативні (через одиниці пейоративної лексики).